Загальне враження прекрасне (щоправда, це мої перші короткі шипи після довгого ланцюга гладких захисних, інших не пробував, тому може закрастися субֹ’єктивність).

Контроль знатний, і описати неможливо! Свічки (я їх полюбляю) – всі на стіл! Кач – контрольно, підрізка (в т.ч. бокова, яку я люблю) добра. Із сильного топса взагалі стелиться, як із Backside. Причому я трішки твідлер, підрізаю, наприклад, зліва кілька разів довгим, а потім крутну і підріжу Degu – працює!


З Neptune 0,7 спрацювалася непогано. З іншими буду ще пробувати. Складність полягає у великій різниці в швидкості при крученні ракетки. Але для «чувствяка», до яких мене відносять, це якраз цікаво. Для суперника – не дуже.


Накладка дещо загадкова, і це якраз для мене. Я люблю імпровізацію, нестандартні ходи (часто навіть на шкоду рахункові). Загадковість, як я думаю, пов’язана з сильною тягучістю (а, може, і з «корявою» технікою). Від подібних рухів інколи по-різному летить. Але більше це противно суперникові.


Про атаку. Колеги пищать! Кажуть, що не видно м’яча (хоч не факт, що від Baxter чи 802-40 його також було би не видно) і надто зріс відсоток попадання. З деякими суперниками тактика зводиться до  хижацької: запутування завдяки різним шипам і вимушення до деякого підйому м’яча - забігання – удар (справа). Це якщо суперник намагається тільки вліво. А направо – взагалі труба! Попадання – вісім із десяти, гладкою нічого подібного не було. Аж дивно, як катапультою в самий кут (лівий від мене) Дегу б’є, наприклад, бокову з присіданням подачу. Ну і удар по топсу – смертельний. Забиває, як мамонта.


Аналогічно і зліва легше попадати, бити навіть подачі. Це несподівано для тих, хто «знає» що я зліва не б’ю (майже). Подають вліво, кручу ракетку, і Спінлордом діагональ вправо – хлоп!


Пробивав якось навіть з-під стола по лінії (значить, дугою, значить, неслабенько тягне).


Мінус невеликий у порівнянні з гладкою, можливо, той, що не такі хитромудрокручені подачі. Але це пережити можна. Зрештою, це не є головним козирем захисника. Подивімось хоча б на Щетініна чи моїх улюбленців Ціокаса та Ву Янг.


Ага, ще забув. Якось із двома різними суперниками зробив із Degu два перекрути. Які вони там не були, але були. Це я навіть гладкою не робив. Ну але це епізод, не мій профіль. Навіть не хотів це зробити, якось сама рука полізла. У колег були круглі очі.


Прийшла впевненість у грі. Але все потрібно відробляти, бо відчуваю, що накладку за шість тренувань знаю відсотків на 20-30 (і це мені подобається, щовечора вона видає якийсь новий приємний пасаж, а то й не один. Значить, вона може, але ми ще малознайомі).


Незорана цілина – блоки. Із надзвичайно сильними атакерами ще не пробував, тому все попереду.


Останнє зауваження – Degu б’є набагато нижчі м’ячі, ніж гладка захисна (а я грав Backside, Domination, Super Strike, Reflectoid). Принаймні, у моєму виконанні. Це приємне переживання. Тренуєшся, то й б’єш наобум, відробляєш, а воно частенько летить, куди треба. Це питання довіри до накладки, якщо продовжити тему знайомства. Але на цьому завершу, не хочу залізати на території, непопулярні на форумах.


Висновок.

SPINLORD Degu в товщині 1,5 – достойний вибір не лише для півзахисника, а й для чистого чоппера та інших підвидів «кактусів». Шипи з обидвох боків – цікава гра, малоописана, але з великими можливостями. Багато в чому відрізняється від гри гладкою, але вже під час першої спроби можу сказати, що багатьом моїм знайомим вона би підійшла. Тобто, вони не настільки користуються перевагами гладкої, щоб на ній зациклюватися. «Probieren», - як кажуть наші друзі німці. Пробувати – велике задоволення у ветеранському тенісі. Якщо бути чесним, більше від рахунків чи рейтингів, символічність яких збільшується прямо пропорційно зростанню віку.
І вже зовсім насамкінець – твердження, що за бажанням сховатися за шипами часто криються огріхи в техніці, страх перед круткою суперника, не стосується Degu. Ці шипи надто тягучі, тому це не про них. А їхній володар (хто знає їх, як себе, до чого мені ще далеко), на моє переконаня, здебільшого подачу чи навісний топс суперника має пробивати (убивати?), а не відбивати. То звідки таке моє переконання, запитаєте, якщо досвід невеликий? Інтуїція, яка припливла після маленького досвіду. Хто не любить імпровізацію й не поважає інтуїцію – з тим сперечатися не буду.